Органайзинг є ключовою стратегією профспілкового руху як у Європі, так і в Сполучених Штатах, спрямованою на залучення нових членів і посилення впливу трудових організацій. Він поєднує традиційні методи мобілізації працівників із сучасними підходами, такими як цифрові кампанії, використання соціальних медіа та інтерактивних платформ. Головна мета полягає у створенні активної профспілкової спільноти, здатної ефективно захищати права працівників.
Попри високий рівень підтримки профспілок у США, реальні можливості працівників створювати нові профспілкові організації залишаються обмеженими. За оцінками експертів, лише 0,1% працівників отримують можливість голосувати за створення профспілки на своєму робочому місці, що свідчить про значні структурні бар’єри. Основними причинами є не лише законодавчі обмеження, а й недостатня увага до органайзингу з боку профспілкових об’єднань, які часто зосереджуються на підтримці вже існуючих членів.
Незважаючи на економічні труднощі, загальні активи американських профспілок зросли до 35 мільярдів доларів. Проте, у той час як чисті активи профспілок зросли на 225% з 2010 року, їхнє членство скоротилося на 1,8 мільйона працівників. Це явище називають “фінансовим юніонізмом”, коли профспілки витрачають набагато менше на організацію та страйки, ніж збирають у вигляді членських внесків та інвестиційного доходу. Така стратегія вказує на кризу руху, адже замість активного залучення нових членів профспілки діють як консервативні інституції, що лише підтримують існуючу базу.
На відміну від США, у країнах Європейського Союзу механізми створення профспілкових осередків є значно простішими, що дозволяє ширшому колу працівників брати участь у профспілковій діяльності. У Європі органайзинг спрямований не лише на зростання членства, а й на зміцнення профспілкової демократії та колективного голосу працівників. Кампанії будуються на індивідуальному підході до кожного працівника, аналізі проблем на робочих місцях і розбудові горизонтальних зв’язків між трудовими колективами. Метод “від працівника до працівника” допомагає формувати лідерські групи всередині підприємств, що сприяє ефективному самоуправлінню та підвищенню рівня солідарності. Особлива увага приділяється залученню молодих працівників і представників нестандартних форм зайнятості, зокрема у сфері гіг-економіки, що дозволяє розширити охоплення профспілок.
У Сполучених Штатах органайзинг проходить у значно складніших умовах через агресивний спротив з боку роботодавців, які застосовують антипрофспілкові кампанії, судові позови та тиск на активістів. Це визначає більш конфронтаційний характер органайзингу, що включає страйки, акції прямої дії та масштабні інформаційні кампанії. Яскравим прикладом є успішна боротьба працівників Starbucks за створення профспілок, яка супроводжувалася юридичними баталіями та широким суспільним резонансом.
Попри формальну демократичність виборів профспілкових лідерів у США, практика профспілкової демократії далека від ідеалу. Більшість керівників не обираються безпосередньо членами профспілок, а конкурентна боротьба на виборах є рідкісним явищем. Крім того, нинішнє профспілкове керівництво часто вважає органайзинг малоефективним без реформування трудового законодавства.
Попри відмінності між США та Європою, профспілки обох регіонів використовують схожі тактики для мобілізації працівників та посилення свого впливу. Останніми роками все більше американських профспілок переймають європейський досвід роботи з працівниками нестандартної зайнятості, тоді як європейські організації використовують американські методи масових кампаній. Наприклад, кампанія Fight for $15 у США, спрямована на підвищення мінімальної зарплати, вплинула на подібні ініціативи у Великій Британії та Німеччині.
Органайзинг також відіграє важливу роль у посиленні профспілкового впливу на політичному рівні. Мобілізовані та організовані працівники є ключовою силою у просуванні соціальних реформ і захисті трудових прав як на рівні Європейського Союзу, так і у США. Водночас співпраця між європейськими та американськими профспілками відкриває нові можливості для спільних дій у боротьбі за трудові права в умовах глобалізованої економіки.
Василь Шилов
Comments are closed